Сіре низьке небо, вогке повітря, пронизливий вітер і…щастя, секрет якого не розгаданий жодною іншою країною, жодним містом. Данія вже багато років очолює перше місце за кількістю щасливих людей, а в Копенгагені навіть працює інститут щастя.
ВСЕ БУДЕ ХЮГГЕ
Чому ж нація, яка налічує всього 5,6 мільйона осіб, почувається настільки задоволеною, попри досить складні погодні умови й жорстку податкову систему? Може, річ у тім, що лише в Данії поняття затишку стало найважливішим у соціальному житті. Можливо, це пов’язано з історією і географією цієї країни. Данія — невелика держава, яка колись була великою імперією. Відмовившись від зовнішньополітичних амбіцій, данці домагалися внутрішнього розвитку і процвітання, стриміли до рівності в поєднанні зі свободою особистості. Пройдіться вуличками Копенгагена і здивуйтеся, що на вікнах зовсім немає ні штор, ні фіранок, ні жалюзі. Мешканцям Копенгагена нічого приховувати. Більш того, щовечора вони запалюють свічки, і це надає вечірній столиці сюрреалістичного та казкового вигляду. Свічки для данців — справжня манія. В середньому щорічно кожен з них спалює шість кілограмів воску — це найвищий показник у світі. Річ у тім, що свічки — це хюгге, модна філософія життя по-данськи, яку зараз запозичують усі, хто хоче бути щасливим. Вперше слово hygge з’явилося у данській мові на початку XIX століття. Походить воно від норвезького й означає «гаразди, добробут», тобто особливу атмосферу і відчуття, пов’язані зі щастям. Детально про нього написав у своїй книзі «Хюгге. Секрет панського щастя» засновник і керівник Інституту дослідження щастя Майк Вікінг. У данській мові слово «хюгге» може бути як дієсловом, так і прикметником (hyggelig (t) — має властивості хюгге). Данці кажуть: «Як hyggeligt буде зібратися разом», «Яка hyggelig вечірка!», «Було так hyggeligt тебе зустріти!», «Хочу провести з тобою час hyggelig». Є три головні елементи психологічного переживання хюгге: це внутрішній простір, контраст і атмосфера. Перше дозволяє нам почуватися захищеними, друге дає відчути дистанцію із зовнішнім світом, третє наповнює місце, де ми перебуваємо, комфортом і затишком. Хюгге неминуче асоціюється з теплом: какао, вовняною ковдрою, каміном. Але найголовніше — відчуття внутрішнього комфорту. У Копенгагені є навіть спеціальні хюгге-тури парками, кав’ярнями, площами та вулицями, де можна відчути себе щасливішими.
Велосипед — улюблений транспортий засіб данців
ЛЕГЕНДИ МОРЯ
У данців є приказка: з берега море красиве, з моря берег гарний. Тому найбільша концентрація хюгге саме на набережній Копенгагена. Нюхавн або Нова гавань — одна з найпопулярніших визначних пам’яток данської столиці. Старий канал, який був прокладений ще 1671 року, слугував пристанню для кораблів і притулком для втомлених далекими мандрами моряків. Довго Нюхавн вважали найнебезпечнішим районом міста, але після реставрації 1980 року набережна набула популярності серед мешканців Копенгагена і туристів. Прогулянка по Нюхавн сповнена приємних вражень. Тут розташовано безліч кафе, барів, ресторанів і сувенірних крамниць, а на воді повсюдно причалені старі рибальські судна і катери. Різнобарвні доглянуті будинки прикрашають кілометрову гавань по обидва боки, колись саме тут жив і творив Ганс Крістіан Андерсен. Тут же сумує «Русалонька» — найзнаменитіша скульптура Данії, символ Копенгагена. Але ще цікавішою є підводна скульптурна група «Водяник і семеро синів», створена художником Suste Bonnen. За давньою данською легендою, Агнета закохалась у Водяника, народила йому семеро синів, але згодом повернулася на сушу. Відтоді й чекають на її повернення Водяник та його сини.
Більше історій, легенд та розвінчування ваших уявлень про морське дно можна почути та побачити в дивовижному місці — океанаріумі «Блакитна планета». І хоча географічно він знаходиться в передмісті Копенгагена, його легко дістатися громадським транспортом. Історія данського океанаріума почалася далекого 1939 року, а навесні 2013-го було відкрито його нову «резиденцію». Ця грандіозна будівля у формі морської хвилі розташовується на березі Ересуннської протоки. В океанаріумі — кілька акваріумів. Один з них об’ємом 4 000 000 л — «Океан», у водах якого плавають акули. «Еволюція» — притулок для найдавніших представників нашої планети — черепах, алігаторів тощо. Павільйон «Кораловий риф» познайомить з розмаїттям яскравих морських рибок, зокрема рибою-клоуном. У залі «Холодна вода» можна дізнатися, яких розмірів досягають осетри та як камбала змінює колір, опускаючись на дно.
Сучасні ж морські легенди народжуються на міських пляжах Kobenhavns Havnebade. Це найбільш популярне місце відпочинку мешканців Копенгагена. І не менш популярне — в ошелешених туристів: коли ви бачите данців, що радо стрибають у холодне море в будь-яку пору року, то розумієте, звідки походять міфи про надлюдей.
Національний океанаріум Данії
ЩАСЛИВИЙ ДЕНЬ СВАНТЕ Улюблена композиція данців — пісня Бенні Андерссона, учасника знаменитої шведської групи ABBA, «Щасливий день Сванте». У ній саме й оспівується вміння насолоджуватися простими речами. Щоб зрозуміти, що таке щастя, досить провести один день у Копенгагені. Звичайно, це столичне місто з модними театрами, прекрасними й часто безкоштовними музеями, ресторанами й барами на будь-який смак і гаманець, магазинами, бібліотеками, парками та іншими розвагами й необхідними атрибутами сучасного життя. Але водночас Копенгаген досить компактний, дуже затишний і зручний. У ньому вся житлова забудова представлена п’ятиповерховими будинками уздовж вулиці до наступного перехрестя. Ніщо не виокремлюється із загальної висотної гами, ніщо не тисне.
У місті безліч парків зі ставками та їхніми мешканцями: качками, лебедями, гусьми, чайками й іншими водними птахами. І через весь центр простягається низка з чотирьох озер. Навколо них з раннього ранку й до пізнього вечора метушаться тисячі копенгагенців. Найзнаменитіший парк — Тіволі, найстаріший парк розваг у Європі. Він був заснований 1843-го на місці фортифікаційних споруд, що оточували данську столицю. Георг Гарстенсен домігся аудієнції Крістіана VIII для схвалення проекту і підкупив короля фразою, що стала відомою на весь світ: «Ваша величносте! Коли народ розважається, він забуває про політику». Тівопі став першим парком Європи, куди отримали доступ усі верстви населення. І сьогодні тут усі: бігуни, малі діти, мамусі з возиками, йоги, пенсіонери й веселі студенти, звичайно ж. з «Туборгом». Данці кажуть, що, крім королеви Маргарет, яку, до речі, вони дуже поважають, у них є ще один король — пиво «Туборг», піддані якого 1888 року поставили пам’ятник своєму пінному улюбленцю. Та ще й який! Вежа Tuborg — це 26-метрова пивна пляшка з фірмовою етикеткою. Оцініть масштаб: у цю «посудину» може вміститися майже півтора мільйона звичайних пляшок пива. Пиво пивом, але якби мешканці Данії вирішили дати країні нову назву, вона, напевно, називалася «Країною бутербродів». Знавці дамської кухні налічують 700 видів бутербродів, від скибочки хліба з маслом до сандвіча на кілька поверхів, що має назву «Улюблений бутерброд Ганса Крістіана Андерсена».
Бутерброд і «Туборг» — це вершина данської кухні, тому не треба сподіватися на якусь особливу вишуканість у ресторанах Копенгагена. Так, є тут і «мішленівські» заклади, але копенгагенці туди не ходять. Бо це не хюгге. Хюгге — це радість простих задоволень. Немає нічого гіршого для хюгге, ніж зайва розкіш і показне споживання. У Копенгагені міністра не відрізниш від фермера, не побачиш високі підбори та вигадливий одяг, тут не їздять на Bugatti та Maserati, та що там — на ринку можна запросто зустріти королеву Маргарет, яка уважно перебирає корінці.
Королеву Маргарет шанують у гвардії та загалом у всій Данії
НАЦІЯ КАЗКАРІВ
У Данії приблизно 46 тисяч Гансів. 36 тисяч Крістіанів, 173 тисячі Андерсенів, і кожен з мешканців переконаний, що чорнильниці вміють розмовляти, норвезькі тролі приїжджають у Данію погостювати, а сажотрус — чудова професія! Вони чують звук хюгге у потріскуванні дров у каміні, в краплях дощу по підвіконню, у гулі вітру за вікном і шелесті дерев. Відчувають запах хюгге в ароматі бузку, ванільної випічки, дерев’яних меблів, новорічної ялинки, маминих парфумів. Коли проводиш пальцями по м’якій шкірі, зігріваєш руки об гарячу керамічну чашку, торкаєшся поверхні старого дерев’яного столу — це дотики хюгге.
Вміння насолоджуватися простими речами закладено в самій бруківці тротуарів Копенгагена. Маленькі ліхтарики під час вечірньої прогулянки (особливо в дощ) викликають відчуття, ніби ступаєш по зірках. І як тут не вигадувати казки та не розмірковувати разом з данським принцом на тему «Бути чи не бути». Аби відчути себе данцем у повній мірі, можна відвідати замок Гамлета, дім-музей Ганса Крістіана Андерсона або просто напроситися в дім данця. Бо хюгге — воно саме тут, секрет щастя данця — в його будинку, в зношених капцях, в простому частуванні, в зручному кріслі, в спілкуванні з рідними та друзями при свічках. Хюгге намагаються повторити в усьому світі, хоча данці лише посміхаються у відповідь. Втім, хюгге навчить усіх нас цінувати простоту, не гнатися за брендами, не витрачати зайвого, а, крім того, зосередити життєвий фокус на відносинах з близькими людьми — це набагато цінніше. У гіршому випадку, інтерес до хюгге зведеться до продажу свічок і данських дизайнерських світильників. Бо зрозуміло, що хюгге не можна купити, а щастя не вдасться експортувати.